Штучна вентиляція легень є одним із найважливіших і найефективніших способів лікування пацієнтів із дихальною недостатністю. Головна мета його застосування — вивести з організму вуглекислий газ та забезпечити оксигенацію артеріальної крові. Простими словами — підтримувати газообмін, тобто дихальну функцію тоді, коли пацієнт не справляється з нею самостійно. Апарат ШВЛ потрібен у кожному реанімаційному відділенні. У палатах інтенсивної терапії їх встановлюють по декілька штук. Спеціалісти відомого в Україні постачальника медичного обладнання — компанії Medigran — розповідають, як правильно обрати систему штучної вентиляції легень.
Спосіб роботи пристрою ШВЛ
Можливі різні способи роботи апаратів ШВЛ. Залежно від цього виділяють такі їх види:
- З електроприводом. Живляться від зовнішньої електромережі. Підходять для використання в лікарнях, вдома або в машині швидкої медичної допомоги. Великою перевагою є можливість відображення та зберігання різної інформації про режим роботи апарата. Серед недоліків варто виділити складність системи та створення певного шуму через механічні деталі.
- З пневмоприводом. Живляться за допомогою стиснутого газу. Це може бути або вбудоване, або зовнішнє джерело газу. Залежності від електромережі немає, тому такі апарати підходять для надання невідкладної медичної допомоги пацієнту.
- З ручним приводом. Активуються силою рук того, хто надає допомогу. Широкого поширення такі пристрої не мають, за винятком випадків надання невідкладної допомоги.
- З комбінованим приводом. Цей тип апаратів поєднує найкращі якості перших двох видів. Подача повітря здійснюється з зовнішніх джерел стиснутих газів, а безпосереднє управління режимом роботи йде від електричної мережі.
Системи ШВЛ можуть підключатися інвазивним і неінвазивним способом. У першому випадку апарати подають кисень за допомогою ендотрахеальної трубки, яку вводять у трахею через рот або ніс. При другому методі для цього використовуються маски або мундштуки.
Технічні особливості систем ШВЛ
Для надання кваліфікованої допомоги пацієнтам сучасні апарати повинні бути простими в управлінні та обслуговуванні. Багато реаніматологів вказують на важливість ергономічності обладнання. Його визначають такі критерії:
- кольоровий сенсорний дисплей для зручнішого відображення життєвих показників;
- датчики моніторингу рівня оксигенації для спостереження за динамікою стану пацієнта;
- наявність маніпуляторів з сенсорними кнопками;
- звукові та світлові сигнали для індикації стану хворого;
- вбудований акумулятор для непередбачуваних обставин.
Ці технічні аспекти сприяють покращенню якості медичних послуг та забезпечують зручність у використанні для медперсоналу під час надання екстреної допомоги.
Габаритність та мобільність апаратів ШВЛ
Залежно від цих критеріїв виділяють два типи систем:
- Стаціонарні. Здебільшого використовуються в лікарнях та медичних закладах зі сталою інфраструктурою. Такі апарати зазвичай мають більше можливостей та налаштувань, що робить їх ідеальними для надання комплексної медичної допомоги пацієнтам зі складними станами.
- Мобільні. Такі пристрої є портативними та зручними для транспортування. Вони забезпечують можливість надання негайної допомоги в невідкладних ситуаціях. Мобільні апарати менші за розмірами та мають спрощений інтерфейс. Це полегшує їх використання в умовах з обмеженим доступом до технічних ресурсів.
Вибір між стаціонарними та мобільними апаратами ШВЛ залежить від конкретних потреб медичного закладу, сфери застосування та вимог до швидкості реагування на невідкладні ситуації.
Джерело: сайт medigran.com
