Пептична виразка є хронічним захворюванням, що характеризується порушенням цілісності слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки. Основними етіологічними факторами є інфекція Helicobacter pylori та прийом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).
Сучасна тактика лікування пептичної виразки базується на принципах доказової медицини та включає комплексний підхід, спрямований на усунення причинних факторів, загоєння виразкової вади та профілактику рецидивів. Основні підходи:
- базова терапія — призначення інгібіторів протонної помпи (ІПП). Типовий курс — омепразол 20–40 мг 2 р/добу протягом 4–8 тиж;
- ерадикація H. pylori (при позитивному результаті):
- терапія першої лінії — ІПП + кларитроміцин + амоксицилін або метронідазол (10–14 днів);
- терапія другої лінії (при неефективності першої) — ІПП + вісмуту субцитрат + тетрациклін + метронідазол (10–14 днів).
- лікування H. pylori-негативних виразок — продовження монотерапії ІПП до 8 тиж; виявлення та усунення можливих причин (НПЗП, стресу, куріння);
- симптоматична терапія — антациди для швидкого зменшення вираженості симптомів, прокінетики за наявності диспепсії;
- профілактика рецидивів — підтримувальна терапія ІПП у пацієнтів з підвищеним ризиком рецидиву, уникнення провокувальних факторів (НПЗП, стрес).
Використання ІПП для лікування пептичної виразки
Для терапії кислотозалежних захворювань, включно з пептичною виразкою, в якості базового лікування широко застосовують ІПП завдяки їх потужній здатності пригнічувати кислотну секрецію.
ІПП — це клас лікарських засобів, які знижують секрецію соляної кислоти. До цієї групи належать омепразол, езомепразол, лансопразол, пантопразол та рабепразол. Усі ІПП мають схожий механізм дії, але відрізняються фармакокінетичними властивостями та потужністю кислотосупресії.
ІПП є проліками, які активуються в кислому середовищі парієтальних клітин шлунка. Активована форма ІПП ковалентно зв’язується з цистеїновими залишками H+/K+-АТФази (протонної помпи), незворотно інгібуючи її активність. Це призводить до значного зменшення секреції соляної кислоти, оскільки H+/K+-АТФаза є кінцевим етапом у процесі продукції кислоти.
Важливо відмітити, що ІПП впливають на всі типи стимуляції кислотної секреції (гістамінову, ацетилхолінову, гастринову), забезпечуючи більш повне та тривале пригнічення кислотопродукції порівняно з іншими антисекреторними препаратами.
ІПП випускаються у формі капсул або таблеток, які містять кишковорозчинні гранули. Оптимальні режими дозування ІПП залежать від конкретного лікарського засобу, ступеня тяжкості захворювання та індивідуальної відповіді пацієнта.
Омепразол: для чого призначають?
Омепразол є першим представником класу ІПП і широко застосовується в клінічній практиці. Цей препарат призначають для лікування низки кислотозалежних захворювань, включно з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки. Основна мета застосування омепразолу — пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, що створює оптимальні умови для загоєння виразкової вади.
Численні клінічні дослідження підтвердили високу ефективність омепразолу в терапії пептичної виразки. Лікарський засіб забезпечує загоєння дуоденальних виразок у 80–100% усіх пацієнтів протягом 4 тиж лікування та виразок шлунка у 70–90% усіх пацієнтів протягом 8 тиж.
У контексті терапії пептичної виразки омепразол застосовують у наступних випадках:
- як монотерапію неускладнених виразок;
- в якості компонента ерадикаційної терапії при H. pylori-асоційованих виразках;
- для профілактики рецидивів у осіб з підвищеним ризиком;
- з метою лікування НПЗП-індукованих виразок.
В інструкції до омепразолу наведені наступні дозування:
- для терапії пептичної виразки — 20–40 мг 1 р/добу протягом 4–8 тиж;
- у складі ерадикаційного лікування — 20 мг 2 р/добу.
Як приймати омепразол в кожному конкретному випадку залежить від локалізації, ступеня тяжкості ураження та інших супутніх факторів.
ІПП залишаються золотим стандартом у терапії пептичної виразки, забезпечуючи швидке загоєння та тривалу ремісію. Висока ефективність, сприятливий профіль безпеки та зручність застосування зробили їх препаратами першої лінії.
