Щороку в Україні переглядаються основні соціально-економічні показники, що забезпечують державні гарантії як для працездатних громадян, так і вразливих груп населення. Серед них — прожитковий мінімум та неоподаткований мінімум доходів громадян. Хоч вони і взаємопов’язані, проте мають різне призначення та застосовуються в різних правових і соціальних контекстах.
Якщо коротко, то прожитковий мінімум слугує відправною точкою для визначення розмірів соціальних виплат, допомог. В той час як неоподатковуваний мінімум використовується для розрахунку сум штрафів та податкової пільги для малозабезпечених категорій громадян. Перший показник впливає на обсяг державних виплат, а другий — на суму відрахувань із доходів фізичних осіб на користь держави.
Прожитковий мінімум — це вартісний вираз споживчого кошика, що містить найнеобхідніші продукти харчування та непродовольчі товари і послуги для підтримки нормального функціонування організму людини протягом місяця. Згідно із Бюджетним кодексом та Законом України «Про державний бюджет України» на поточний 2025 рік прожитковий мінімум затверджений у розмірі 3028 грн на одну працездатну особу.
Прожитковий мінімум використовується при плануванні мінімального рівня заробітної плати та соціальних виплат (допомога з безробіття, пенсії, допомоги малозабезпеченим, тощо). Відповідно до розміру прожиткового мінімуму встановлюють розмір різних державних виплат та слугує орієнтиром для ринкового позиціонування оплати праці в різних галузях економіки.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ) має кілька значень і цифрових виразів. У якості суми стягнень при розрахунку розмірів штрафних санкцій за адміністративні правопорушення він наразі становить 17 гривень. Коли, наприклад, йдеться про передбачений штраф за певне правопорушення у розмірі, наприклад, 100 неоподаткованих мінімумів, потрібно розуміти, що його сума становитиме: 17 грн * 100 = 1700 гривень.
Проте нас більше цікавить неоподатковуваний мінімум доходів громадян як база для соціальної податкової пільги. У цьому контексті він означає частину доходу, що не підлягає оподаткуванню, зокрема стягненню податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору. Податкова пільга застосовується до громадян із низьким рівнем доходу, для яких оподаткування на загальних підставах було б економічно недоцільним і соціально несправедливим.
Неоподаткований мінімум у частині податкової соціальної пільги (ПСП) розраховується як 50% від прожиткового мінімуму. В 2025 році він відповідно становить 1514 гривень. Саме на таку суму доходу можуть розраховувати малозабезпечені платники податків, чий місячний дохід менший за прожитковий мінімум, тобто 3028 гривень, зважений на коефіцієнт 1,4. В 2025 році дохід, до якого застосовується податкова пільга, становить 4240 гривень.
Особа, чий місячний дохід не перевищує цю суму, тобто 4240 грн, має право на соціальну податкову пільгу у розмірі 1514 гривень. Проте, оскільки в Україні діє правило, що роботодавці не мають права встановлювати заробітну платню нижчу за мінімальну, яка наразі становить 8000 гривень, право на податкову пільгу залишається лише у осіб, що працюють не повний робочий день, не пропрацювали повний робочий місяць через звільнення або виховують двох і більше неповнолітніх дітей. Деталі щодо застосування податкової пільги можна дізнатися у Податковому кодексі України, ст. 169.
Прожитковий мінімум і неоподаткований мінімум доходів громадян — це різні соціально-економічні категорії, які виконують власні функції в системі держрегулювання. Перший визначає рівень базової соціальної підтримки, другий — розмір штрафів і податкових пільг. Розуміння їхніх відмінностей допоможе уникнути непорозумінь при плануванні бюджету, оформленні виплат і розрахунку податкових зобов’язань.
